Гарно гралися зайчата,
Є чимало в них забав.
Почало уже смеркати,
Хтось велосипед узяв.
Став отак собі кружляти
По доріжці, де є знак.
Захотілось й іншим взяти
І поїздити отак.
Почали вони змагаться,
Тут і галас, тут і сміх,
Їм немає чотирнадцять,
Тож дорога не для них.
Місце є де покататись,
Та надумали зайці
На дорогу небезпечну
Враз поїхати усі.
Ну, а там же небезпечно,
Мчать автобуси й таксі...
А зайці ж не мають права,
Чотирнадцяти нема.
Де на тих зайців управа?
Їх біда там жде сама.
Спеціальної доріжки
Там немає. Що робить?
Та педалі крутять ніжки,
Кожен з них кудись летить.
Захопились. Мчать щодуху,
Їм свобода, наче мед!
Вже сигналять їм у вуха,
А вони летять вперед!
Та біда їх тут зустріла
На секундочку всього...
І машина зачепила
Бідолаху одного.
Він упав, перевернувся
Шість разів, а може, й сім.
Закричав, весь стрепенувся,
І життя погасло в нім.
А зайчата закричали,
Аж луна довкіл летить.
Звірі всі понабігали,
Але що вже тут зробить?
Плачуть діти, мама й тато,
Горю їх немає меж.
Можна все в житті здолати,
Лиш життя не повернеш.
Так скінчилась ця пригода,
Слів для втіхи не знайдеш.
Всім звірятам Зайця шкода
І, звичайно, діткам теж.
Ось така біда страшенна
Сталась з зайчиком одним.
Діти, ви поводьтесь чемно,
Це потрібно вам усім!
Як берете самокати,
На майданчик йдіть усі,
Бо ж на них не можна мчати.
Де автобуси й таксі.
Бо хіба машину можна
У секунді зупинить?
Гальма всі вищать тривожно,
А вона собі біжить...
Досить довгий, кожен знає.
Гальмівний у неї шлях.
Транспорт цю властивість має.
А тоді... і біль, і страх.
Досить вас мені повчати
І читати вам мораль.
Ви про це повинні знати,
А от хто не знає — жаль.
Як за правилами жити,
То тоді біда мине.
Пам’ятайте, любі діти,
Що життя в усіх одне.
Назавжди запам’ятайте,
Згадуйте про це весь час.
Грайтесь, бігайте, стрибайте
Там, де місце є для вас. |
