ЧАС І ДОСІ НЕ ЗАГОЇВ РАНУ –
ЦЕЙ ОДВІЧНИЙ БІЛЬ АФГАНІСТАНУ
СЦЕНАРІЙ
ВШАНУВАННЯ ВОЇНІВ –АФГАНЦІВ
Класовод Ярошенко С.А.
Ведучий :
.
Ти – вічний біль ,Афганістан,
Ти – наш неспокій.
І не злічить глибоких ран
В борні жорстокішій
І не злічить сліз матерів, дружин, дітей –
Не всі вернулися сини із тих ночей…
Ведуча:
Вже багато літ, як прийшли назад додому,
Та до цих пір чує душа війни оскому,
Та до цих пір ще стогнуть ночі, ниють рани,
А у снах – «духи» налітають, мов шайтани.
Ведучий :
Не одним сивим пасмом закосичена ця дата - 15 лютого. День, коли в далекому 1989 році закінчилась для народів колишнього Радянського Союзу десятирічна кривавиця трагічної війни в Афганістані. Посивіли до строку юні наречені і молоді дружини, чекання вибілило скроні батьків і коси матерів. І, здається, навіки крейдяний пил і пісок осіли в молодих чубах воїнів-інтернаціоналістів.
Ведуча:
Сьогодні ми зібралися тут, щоб вшанувати тих, хто, пройшовши кривавим афганськими дорогами, повернувся до рідного дому і тих, хто не дожив , не доспівав, не докохав….
(Вірш Н. Вегери-Предченко «Солдатські вдови»)
Ведучий: Кажуть, що час - найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто вертає усіх назад. Такі цифри забути не можна.
Ведуча: Статистика свідчить : 160 тисяч наших співвітчизників, українців, брали участь у цій війні. 3360 на повернулися. Понад 8 тисяч були поранені, 3560 стали інвалідами. 550 вдів. 711 сиріт. Такий рахунок Афгану.
Ведуча: І пам'ять ожива вогнем пекучих ран
Ніколи не забути нам тебе, Афганістан.
Від імені матері, що не діждалась сина,
Від імені дочасу посивілої дружини,
Від імені батька, що мовчки сумує,
Від імені сина твого вже, солдате,
Благаю, кричу – Війні вже повік не бувати!
Ведуча: Поставте скибку хліба на стакан
І голови схиліть в скорботі вічній,
За тих, кого убив Афганістан,
Чиї він душі зранив і скалічив…
Схилімо ж голови перед світлою пам'яттю тих, хто залишився вічно молодим :
Метроном відлічує хвилину мовчання
Ведучий: О, Україно! Ніжно пригорни
Усіх живих своїх синів, як мати,
Щоб ми уже не бачили війни,
Не чули щоб ніколи звук гармати
Ведучий: Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові і нові факти, змінюючи цифри, все переоцінюючи , істина залишається одна – незмінно житиме пам'ять про Афганістан
Ведуча: Хай буде все, що має бути:
І тихі радощі життя,
Калини цвіт і вишень біле диво,
І мирних ранків сонячність щаслива,
І наша вдячність нескінченна,
І України бойові знамена.
Ведучий0 : Бажаємо всім Вам здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься Україна.
Створення колективного плакату "ВІЙНІ-НІ!»
| 
