Каталог файлів

Сходинки успіху і самоповаги

Участь у дослідницько-експериментальній роботі всеук­раїнського рівня, за темою: "Школа асертивності як центр формування самодостатньої особистості".

У рамках експерименту адміністрація школи поставила завдання перед учителями: формування асертивної пове­дінки учнів з метою виховання в них самодостатньої осо­бистості. Асертивність — це здатність людини гідно відсто­ювати свої права, не зневажаючи прав інших. Асертивна поведінка дає змогу висловлюватися чітко й однозначно, діяти порядно, не допускати маніпулювання собою, вміти наполягти на своєму та виявляти повагу до інших людей.

Початкові класи — перша сходинка у системі шкільної освіти та виховання. У молодших школярів формування моделі поведінки багато в чому залежить від сім'ї. Діти наслідують батьків, копіюють їхні манери, мову, інтона­цію. Неабияку роль у формуванні поведінкових стереоти­пів відіграє перший учитель. Доброзичливий тон, чіткий, зрозумілий виклад уроків, емоційне спілкування створює вчителеві авторитет в очах учнів.

Як побудувати роботу з виховання асертивної пове­дінки у школі 1 ступеня, щоб досягти успіху педагогові? Найефективніший метод - це гра. А якщо в ігровій фор­мі подорожувати з учнями, то можна досягти поставлеігих завдань.

Отже, мій 2-Б клас "Екстремали" вирушають у мор­ську мандрівку на острів "Скарби та знання". Ми взяли з собою закони нашого шкільного життя, правила спілку­вання у колективі. А ще старанність, адже тоді все вдається і приходить успіх. Ми вирішили зібрати всі свої досягнення і побудувати власний шлях до успіху.

Безсумнівно, формування асертивності особистості дитини -- процес багатоетапний. Крок за кроком кожен учень класу підніматиметься сходинками до успіху.

З цією метою я запропонувала моїм другокласникам довгостроковий проект "Сходинки успіху". Він охоплює такі етапи: сходинка № 1 "Я і моя сім'я", сходинка № 2 "Я — здорова людина", сходинка № З "Я — культурна людина", сходинка № 4 "Я — громадянин України", сходинка № 5 "Я — успішний учень".

Працюючи над проектами, мої учні почали ставити запитання, знаходити на них відповіді, міркувати, слуха­ти і чути одне одного, обмінюватися думками, розшири­ли власний світогляд, а головне — стали замислюватися над своїм ставленням до себе та навколишнього світу.

Ми часто проводимо в класі навчальні тренінги: "Я вчуся працювати", "Я вчуся вчитися", "Я вивчаю мови", "Я вивчаю математику", "Я — активний читач". Підсумком цієї роботи став практикум "Мої успіхи в навчанні”.

У "Шкільну морську подорож" неможливо вирушити одному. Поруч з тобою мають бути добрі й мудрі вчителі, цікаві та надійні друзі. Багато чого навчили моїх друго­класників виховні тренінги: '"Вчимося спілкуватися", "Я і мої друзі”, "Побажання другові", "Моє ставлення до людей". Відтак кожен учень класу склав своє "сузір'я успіху”, де оцінив своє навчання, вчинки, досягнення та ставлення до оточення.

Безумовно, для досягнення успіху учневі необхідно виробляти в собі лідерські якості, відповідально ставитися до доручень, уміти працювати в команді. Дітям запропо­нували цікаві ролі для "морської шкільної подорожі": капітан порту, штурман, боцман, санітар, еколог, корес­пондент, аніматор. У класі з'явилося самоврядування, де кожен учень зміг виявити організаторські здібності, знай­ти своє місце в житті класу.

У власній педагогічній практиці я залучаю до участі в проектах усіх дітей через групову форму роботи. Для цього клас поділено на три екіпажі, які співпрацюють і змагаються між собою. Кожен член екіпажу виконує певні обов’язки, отримує "зірочки", намагається підняти рейтинг успішності своєї команди.

Активну участь у цьому проекті взяли батьки учнів нашого класу. Спільно були організовані виставки твор­чих робіт дітей, фотовернісажі та презентації.

Підсумком шкільної подорожі на острів "Скарби та знання" став рейтинг успішності кожного учня в акціях, проектах, класних і позакласних заходах.

Наприкінці навчального року найбільш активні й успішні учні отримали почесні дипломи переможців "Рейтингу успішності".

Учні стали уважніше слухати своїх товаришів, навчи­лися висловлювати власну думку, з'явився інтерес до думки інших; діти намагаються контролювати свої емоції та пове­дінку, навчаються співпрацювати і дружити, щоб досягти певної мети. Адже асертивна людина та, котра відповідає за власну поведінку, поважає себе й оточення, вона — пози­тивна, слухає, розуміє і готова співпрацювати. Отже, наш маленький класний колектив стає частиною загально- шкільного освітнього виховного асертивного середовища, яке відповідно до Програми дослідно-експериментальної роботи формує наш педагогічний колектив.

Переконана: праця вчителя завжди знайде місце в серцях його учнів, якщо він працює за покликанням, не байдужий до своєї справи. Асертивні учні можуть бути в асертивного вчителя, котрий навчає дітей поважати інших і себе. Бачу, як виросли за цей рік мої другокласни­ки, як сяють їхні очі та усмішки на обличчях. Отже, ми на правильному шляху до успіху!