Каталог файлів

Педагогіка добра, педагогіка діалогу Василя Сухомлинсъкого

У дитинстві закладається людський корінь. Жодної людської рисочки природа не відшліфовує - вона закладає, а відшліфовувати нам — батькам, педагогам, суспільству.

В. О. Сухомлинський

Розбудова України як вільної демократичної держави, становлення і розвиток громадянського

суспільства неможливі без якісної цілеспрямованої підготовки школярів до життя і діяльності у такому суспільстві.

Виховання дітей у сучасному соціумі відбувається за умови економічного і політичного реформування держави, що спричинило соціальне розшарування

суспільства, погіршення життєвого рівня більшості населення. Знижується роль сім'ї як джерела спокою, поваги, любові. Відбуваються зміни моральних норм поведінки людей і, в першу чергу, підростаю­чого покоління. У дітей з'явилася жорстокість, яка межує з насильством, хибна впевненість у собі, яка межує з егоїзмом, із небажанням розуміти іншого, вузька спрямованість інтересів, бездушність.

Як за цих умов дитині стати особистістю? Не втратити себе, жити в гармонії із совістю та бути доброю, щасливою людиною? Відповіді на ці запи­тання більшою мірою покладаються на педагога.

Кожен новий день збільшує часову відстань від того періоду, коли жив і творив Василь Сухомлинський. Та, як це завжди буває, ідеї та справи видат­них людей із плином часу не тільки не старіють, а стають ближчими, зрозумілішими і необхідними новим поколінням. Тому гуманістична педагогіка В.О.Сухомлинського затребувана і нині.

Він переконливо стверджує, що виховання гума­нізму, людяності здійснюється через творення людям добра. Цій проблемі присвячено більшість його праць. Кожна дитина, вважає педагог, повинна бути щасливою, і в цьому їй має допомогти школа. На думку В.О.Сухомлинського, дитина не може бути щасливою у школі, якщо їй там некомфортно. "У наших школах не повинно бути нещасливих дітей, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здатні. Успіх у навчанні — єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для переборю­вання труднощів, бажання вчитися", - писав Василь Сухомлинський .

Наведемо кілька думок В.Сухомлинського про школу:

"Справжня школа - це не тільки місце, де діти набувають знання і вміння "... це багатогранне духовне життя дитячого колективу, в якому вихова­тель і вихованець об'єднані багатьма інтересами і захопленнями"; дитина в початковій школі "повин­на не тільки готуватися до подальшого навчання, накопичувати багаж знань і умінь, щоб успішно навчатися далі. Вона має жити багатим духовним життям. Роки навчання в початкових класах — цілий період морального, інтелектуального, емо­ційного, фізичного, естетичного розвитку, який буде реальною справою, а не пустою розмовою ли­ше за умови, що дитина живе багатим життям сьо­годні, а не тільки готується до оволодіння знаннями завтра"; "дитинство — найважливіший період люд­ського життя, не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя".

Всупереч існуючій на той час практиці, Василь Олександрович звертається до педагогіки серця, розмірковує про добро і зло, про щастя і нещастя,

біль і радість, совість і безсердечність, провину і по­карання, радість покаяння і прощення, духовну автономію особистості, про моральну відповідаль­ність тих, хто взяв на себе труд навчити інших науки діяльнісного серця.

Василь Сухомлинський говорив про те, що пере­живають, відчувають діти і як допомогти їм: про проблеми самотності, непотрібності, про нерозу­міння, про те, як у серці оселяється зло, жорстокість і як вилікувати дітей від цього.

Для учнів надзвичайно важливо, як у школі допо­можуть їм розвинути найцінніші ресурси: розум і серце. Щоб дитина могла мати власну думку, вміла висловити її, адже в майбутньому їй доведеться здійснювати вибір, приймати рішення, які вплива­тимуть на власне життя, на сім'ю та суспільство в ці­лому. Отож дуже важливо, в якій школі і як вчиться дитина. Доброзичливість, дружні стосунки між дітьми, повага створюють передумови для якісного виховання і навчання.

Василь Олександрович великого значення нада­вав становленню особистості маленької людини вже на початкових етапах шкільного навчання. Оскільки упродовж молодшого шкільного віку від­буваються глибокі психологічні зміни, що торка­ються інтелекту особистості й соціальних стосунків, і цей період є часом народження соціального "я", то виникає необхідність існування таких предметів, які б допомогли стати досконалою особистістю.

Саме на уроках "Я і Україна. Громадянська осві­та" ми даємо системні цілісні знання про людину. Цей предмет має сприяти формуванню у дітей потреби пізнавати світ та людину в ньому як суспіль­ну істоту, вчити дискутувати, висловлювати власні судження, доводити свою думку, виховувати почут­тя патріотизму.

На думку видатного педагога, головне у роботі вчителя - це всебічний розвиток учня з урахуванням його індивідуальних особливостей і потреб.

Перед сучасною школою стоїть завдання сприяти становленню дитини як неповторної індивідуаль­ності, розвитку її творчого потенціалу, прагненню до самостійної пізнавальної діяльності.

У спадщині Василя Олександровича присутні такі ознаки особистнісно орієнтованого навчання: зосередження уваги на потребах учня; переважання навчального діалогу; співпраця, співтворчість між учнями і вчителем; турбота про фізичне та емоційне благополуччя учнів; пристосування методики до навчальних можливостей дитини; стимулювання розвитку і саморозвитку.