Каталог файлів

Кожен народ має свою систему національного виховання, яка відповідає його характерним рисам. Виховання, створене самим народом, має виховну силу, якої немає в найкращих системах, що ґрунтуються на абстрактних ідеях чи запозичені в іншого народу, - підкреслював К. Д. Ушинський. Він вважав, що «...виховання бере людину всю, якою вона є з усіма її народними і поодинокими особливостями, - її тіло, душу й розум...» [2, с. 262]. У процесі виховання у людини, першою чергою, формується світогляд і характер, а «...характер і є саме той ґрунт, в якому корениться народність». Народність українського виховання визначають його мова, побут, етнос, традиції, етикет, гумор тощо. Саме ці складові зумовлюють специфічні особливості системи виховання кожного народу. «Звертаючись до народності, виховання завжди знайде відповідь і допомогу в живому і сильному почутті людини, яке впливає набагато сильніше за переконання, сприйняте тільки розумом, або за звичку, вкорінену страхом покарань... виховання, коли воно не хоче бути без­силим, мас бути народним»[4, с. 9].

Основною метою національного виховання на сучасному етапі є передання вихованцям соціального досвіду, успадкування ними духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування незалежно від національної приналежності особистісних рис громадянина Української держави, духовності, трудової, моральної, розумової, естетичної, правової, фізичної та екологічної культури.

Певна річ, що національне виховання в системі освіти здійснюється з урахуванням пізнавальних можливостей та психологічно-вікових особливостей учнів певного класу. Особливе місце в цьому процесі належить учням початкового рівня освіти - 1-4 класів. Пояснюється це особливостями психології дітей, прикметою яких є здатність охоче пізнавати довколишній світ, нові знання, сприймати норми поведінки, виробляти власне світосприймання та світобачення. Саме тому основи національного виховання значною мірою закладають­ся в цей період життя та навчання.

Проблемна тема, над якою я працюю протягом двох років, «Національне виховання молодших школярів» набуває особливої актуальності в умовах становлення Української держави.

Мета цієї роботи полягає у формуванні особис­тості з глибоким відчуттям своїх коренів, роду, ро­дини, народу; у розвитку кращих ментальних рис ди­тини, у пробудженні інтересу та прищепленні глибокої любові до рідної мови, літератури, історії, поваги до символів, тра­дицій та звичаїв українців.

У родині закладаються підвалини патріотизму і почуття національної приналежності й свідомості. При цьому важлива взаємодія виховних впливів роди­ни і школи. Тому намагаюсь постійно підтримувати тісний зв'язок з батьками, залучаю батьків до шкільного життя дітей. Творча співпраця батьків, дітей і вчителя позитив­но впливає на формування класного колективу, вихо­вання в учнів людяності, поваги до старших, добро­зичливого відношення до товаришів.

Природні родинні установки дитини посилюються відповідно підібраними засобами і методами педа­гогічного впливу.

Усвідомлюю, що критерієм і мірою діяльності педа­гога, його професійної майстерності є дитина, її фізичне та моральне здоров'я, всебічний розвиток. Саме тому впроваджую в практику роботи педагогіку народознавства, яка є природною ланкою єднання родинного і шкільного виховання.

Тому активізую інтерес дітей до вивчення історії рідного краю. На першому етапі цієї роботи знайом­лю вихованців з історією виникнення та походження назви свого селища, його вулиць. Під час цієї пошу­кової роботи учні звертаються до старо­жилів, різних друкованих матеріалів, сімейних фотоархівів.

Діти беруть активну участь у проведенні виховних годин, свят «Козацькому роду нема переводу», «Волинь-козацький край», «Історичні місця Волині», відвідують музей історії сільського господарства Волині - скансен.

Краєзнавча робота прилучає дітей з раннього віку до героїки минулих епох. Не можна допускати, щоб забувалися історичні події, пам'ятні місця, зневажа­лися народні герої.

Важливим традиційним засобом національно-патріотичного виховання є вивчення символіки на­шого народу. Зусиллями батьків створено класний куточок, де є зображення герба, прапора та гімну України. Знайомство з народними та державними символами відбувається в першому класі, яке постійно поглиблюється в ході проведення виховних годин та ранків («Національні символи України», «Наша Батьківщино", «Хліб - символ народного до­бра», «Український рушник», «Без верби і калини не­має України»).

Великі можливості для національного виховання учнів дає книга. Ставши читачем, учень стає також володарем багатющого скарбу думок, почуттів, моральних понять, естетичних уявлень. Осмислене читання книжок, роздуми над книжками - це засіб розвитку й удосконалення людського розуму, почуттів, що керуються розумом.

«Щоб підготувати людину до самостійного життя, необхідно ввести її у світ книжок», - рекомендував, аналізуючи свій професійний і життєвий досвід, В. О. Сухомлинський, - оскільки «школа стане справжнім осередком культури лише тоді, коли в ній будуть панувати чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки, культ рідного слова».

Висновки

У початкових класах закладається основа національної свідомості учнів, любов до рідної землі, своєї «малої батьківщини», виховується патріотична гордість за минуле і сучасне України, любов до рідної мови, формується духовно розвинена, творча, працелюбна особистість.