ТЕМА. Кобзарева пісня.
Мета: ознайомити учнів з невідомими сторінками біографії
Т. Г. Шевченка, творами поета, покладеними на музику;
розкрити дітям нові грані обдарованості Шевченка;
розвивати пам’ять, увагу, естетичні смаки учнів;
прищеплювати любов до української пісні; виховувати у дітей шану і любов до великого генія українського народу Т. Г. Шевченка.
Учитель
Добрий день, дорогі друзі! Шановні гості!
Сьогодні на нашому святі присутні __________________________________
Наше свято присвячено Всесвітньому дню поезії.(СЛ 1)
Ми живемо на Україні , а що ж за українська поезія без цього всесвітньо -відомого поета.
Учень
Сьогодні день, мов свято, зустріч щира
Із тим, хто знаменитий на весь світ.
Ви мусите співця назвати,
Адже умів лиш він один
Рабів німих так захищати.
А хто так оспівав, як він,
Садок вишневий коло хати? (СЛ 2)
Учитель
Хтож цей народний співець?
Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею.
Учень
За старовинним повір’ям відомо, (СЛ 3)
що коли народжується людина – загоряється нова зірка – це Господь Бог запалює свічку. І горить ця свічка, поки живе людина. (Сл 4)
Учень
Ось так 9 березня 1814 року загорілась на небі нова зірочка, саме в цей день народився маленький хлопчик, який згодом став великим поетом зі світовою славою.
Вчитель
День народження і день смерті його стоять поряд – 9 і 10 березня. Між цими двома березневими днями – 47 років життя, яке стало славою і гордістю українського народу, яке сполохнуло, наче полум’я.
Тож нехай вогонь його душі (запалює свічку) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.
Учень
Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
Учень
Щовесни, коли стануть сніги, (СЛ 5)
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшануєм пам’ять Шевченка.
Учень
Благословен той день і час,
Коли прослалась килимами
Земля, яку сходив Тарас
Малими босими ногами.
Земля, яку скропив Тарас
Дрібними росами – сльозами. (СЛ 6)
Учень
В похилій хаті, край села
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка – мати, вбита горем.
Сценка Яринка та Тарас
(Тарас –підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло типу. Поправив покривало на лаві, позамітав, поставив лавку, пензлі і присів. Виходить Яринка з клунком в руці. Сідає на лавку.)
Яринка. Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв’язую клунка). Ось твоя ситка, полатана вже.
Тарас (бере свитку)
О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).
Яринка. Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...
Тарас. Не треба я сам.
Яринка. Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи. (СЛ 7)
Тарас. Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюком). Ось наша хата. Сл 6
Яринка. Дуже схожа.. Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?
Тарас. Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може на свитку, і на фарби, і на папір.
Яринка. Коли ж це буде?
Тарас. Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем... я б нічого не хотів більше.
Яринка. То вчись у нього.
Тарас. А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п’є та й норовить щоб різками одшмагати...
Яринка. І зараз? (Тарас ствердно киває головою) Та хай йому грець! Вертайся додому.
Тарас. А там що? (розводять руками). (СЛ 8)
Учитель
А там - бідна, старенька хата з потемнілою солом’яною стріхою і чорним димарем, а біля хати – яблуня, квітник, стара гілляста верба, а за вербою клуня, за клунею – сад.
Учень
Безрадісним було дитинство Тараса. Тяжке кріпацьке життя. Він був і пастухом, і кухарчуком, і козачком, тобто слугою пана (СЛ 9)
Учень
У 9 років Тарас залишився без матері. Коли хлопчику було 11, помер батько.
Учитися хлопчик не мав змоги, тому в 13 років пас чужі ягнята.
Учень читає вірш «Мені тринадцятий минало…» (СЛ 10)
Учитель
Так минали літа, Тарасу вже 15 років. Ось і відплив непомітно Тарас від берега Дитинства. Він стає козачком пана Енгельгардта. (СЛ 11)
Багато мандрує зі своїм паном. Коли Тарасу минуло 17 років, пан дозволив юнаку вчитися у художника Ширяєва у Петербурзі. Тут він знайомиться із земляком-художником Іваном Сошенком, який зі своїми товаришами викупив Шевченка з кріпацтва за 2500 карбованців. (СЛ 12)
Перед Тарасом відкрився світ волі і навчання в Академії Мистецтв.Уже в перший рік навчання він за малюнок одержує срібну медаль та починає писати вірші. (СЛ 13)
Учень
Коло хліба, на столі,
На самотканій скатертині
Лежала книга, як святиня…
То був «Кобзар».
Його не міг
Ніхто, не вмивши рук, узяти.
Учень
(Над Кобзарем)
Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.
Ані шелесне верба височенька.
Наша Софійка відкрила «Кобзар».
Вголос читає Тараса Шевченка.
Ген за рікою синіє гора,
В небі веселка розквітла казково.
Ніжно вплітається в гомін Дніпра
Добре і щире Шевченкове слово.
Учитель
Перший «Кобзар» вийшов в світ у 1840 р. у Петербурзі. Тут було всього 8 віршів. Тепер 252 вірші.
А чому Шевченко назвав так цю збірку? (Кобзар – народний співець).
Саме під час навчання він усе більше замислюється над гіркою долею рідного краю, над безправним становищем покріпаченого народу. (СЛ 14)
( пісня «Думи мої думи»)
Його славні твори кликали до боротьби за волю. Мріяв поет про прекрасне майбутнє трудящого люду. Але добре знав, що за це треба боротися. За бунтарські вірші 33-го Т. Шевченка забрали в солдати. ( СЛ 15)
За сміливі заклики, вільнодумні твори царський уряд переслідував і жорстоко карав поета. (СЛ 16)
Але навіть у засланні він завжди з любов’ю згадував рідний край.
Учень
«Садок вишневий коло хати»(СЛ 17)
Учень
«Зоре моя вечірняя» (СЛ 18)
Учитель
10 березня 1861 року закатилось сонце української поезії. Т.Шевченко зайшов у свою майстерню, упав, перестало битися серце великого українського Кобзаря. Він відійшов у вічність, залишивши нам свій нетлінний Заповіт. (СЛ 19)
Учень «Заповіт»
Учень
Так не вмерло ім’я його, (СЛ 20)
Вічно буде жити,
Вічно будуть всі нащадки
На поклін ходити.
До Канева на могилу
На високій кручі,
Щоб побачить і почути,
Як реве ревучий.
(пісня «Реве та стогне Дніпр широкий…»)
Учень
Між берегами вічності клекоче час,
Дзвенить нового дня весела повінь.
Живуть, Тарасе, рідний, поміж нас
І голос твій, і пензель твій, і Слово. (СЛ 21)
Учень
«Твої думки, діла і заповіти –
Як вічне світло, як весняні квіті
Цвітуть, живуть
І будуть вічно жити»
Учень
Уклін тобі, Тарасе,
Великий наш пророче.
Для тебе вірно б’ється
Те серденько дівоче.
Учениця
Я, маленька українка,
Дев’ять років маю,
Про Тараса Шевченка
Вже багато знаю
Він дитя з-під стріхи,
Він в подертій свиті.
Він здобув нам славу,
Як ніхто на світі.
А та наша слава
Не вмре не загине
Наш Тарас Шевченко –
Сонце України.
Учень
Ти кажеш, рідний нарід
І рідний край кохати,
Для нього, кажеш, жити,
Для нього умирати.
Учитель
Живи, поете, в бронзі і граніті! (СЛ 22)
Живи, поете, в пам яті людській!
Живи в піснях, живи у «Заповіті»!
У слові праведнім, у славі віковій!
Учні всі разом
Ось тут перед тобою (СЛ 23)
Ми, українські діти,
Святочно прирікаєм
Сповняти ті завіти.
(Пісня «Тече вода з-під явора …»)
| 
